ДОІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ УКРАЇНИ

5. Залізний вік

Біля Х століття до Р. X. в Європі входить у вжиток залізо і витискає дорожчу бронзу. Старіший період цієї доби має назву «Гальштадтського» — за місцем Гальштадт в Австрії, де було вперше знайдено пам'ятки її. Проф. Д. В. Антонович вважав, що залізо прийшло до Європи з Передньої Азії і, правдоподібно, шляхом через Україну. Тому можливо, що на Україні залізо з'явилося трохи раніше, ніж у центральній Європі. Гальштадтська доба характеризується розвитком хліборобства та скотарства, поширенням східноальпійских культурних впливів та переходом від матріархату - першенства жінки - до патріархату - першенства чоловіка та батька

Грецькі колонії

На початку залізного віку, в VII ст. до Р. X., на північному чорноморському узбережі почали засновувати свої колонії греки.Ці колонії були тісно зв'язані з метрополіями, від яких вони відділилися. Вони мали такий самий політичний лад, брали участь у гімнастичних змаганнях. З колоній метрополії одержували продукти – чого не вистачало в Греції. За їхнім посередництвом провадили торгівлю з сусідніми країнами. Згодом вони перетворилися на великі, багаті міста. На березі Чорного моря було засновано колонії: Тіру (на лимані Дністра), Ольвію (на березі Бугу), Херсонес, Феодосію та низку інших у Криму, Пантікапею - на місці Керчі, Фанагорію - на Тамані, Танаїс - на гирлі Дону. Так, у VII - VI сторіччях до Р. X. все узбережжя Чорного моря було охоплене грецькими колоніями.

Ці головні колонії мали мережу залежних від них, менших. Еллінська колонізація поширювалася й далі. Наприклад, у Лубенщині знайдено рештки грецьких храмів — Аполлона, Артеміди.

Серед грецьких колоній перше місце належить Ольвії. Вона лежала на правому березі Бугу, коло с. Парутине. Заснували Ольвію колоністи з міста Мілета, яке само було грецькою колонією на березі Малої Азії. Ольвія була великим містом. Археологи виявили рештки міста: майдани, бруковані вулиці, мури, що оточували місто, великі театри, храми, стадіони, громадські та житлові будинки. В Ольвії найбільше поважали богів Аполлона, Деметру, Кібелу — жінку, «матір богів». Ольвія стала значним культурним осередком. У ній були вчені, письменники, була розвинена місцева промисловість. Місто славилося керамічними та ювелірними виробами. Виробляли також зброю. Подібно до інших чорноморських колоній, Ольвія карбувала власну монету. Вона провадила у значних розмірах торгівлю з сусідніми народами, скуповувала у них хліб, рибу, рабів і надсилала все це до Греції. З свого боку Ольвія продавала сусідам вина, матерії, вироби мистецької промисловости — золоті та срібні, посуд, прикраси, зброю. Добре досліджений також Херсонес. У ньому знайдено широкі бруковані вулиці, майдани, цистерни для дощової води, каналізаційні труби, водогін. Збереглися рештки храмів і житлових будинків. На вулицях стояли стели, псефізми — урядові декрети, висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова плита з написом: «Присяга громадян на вірність конституції своєї держави» (І-ІІ ст. до Р. X.). Грецькі колонії відіграли велику роль в історії населення України, поширюючи серед нього високу культуру Еллади.

Скити (скіфи)

Так називали греки племена, які жили на території України, на північ від грецьких колоній. Скити у VIII ст. підкорили інші племена, що жили на Україні. Під назвою скитів розуміють усе населення України. Геродот був в Ольвії, бачив там скитів і писав, що скити прийшли з Азії і вигнали кимерійців. Якби це було так, ми мали б на Україні від VII ст. нову культуру, яка знищила б культуру народів-попередників. Насправді того не було. Культура часів скитських в основному залишилася кимерійською. Відбувається не боротьба народів, а диференціація суспільства, утворюються казкові багатства родів табунників і струнка система патріархального династичного права. Виділяються могутні, багаті царі. Скіфи поділяються на чотири племені. Над р. Бугом жили скіфи-скотарі, між Бугом та Дніпром — скіфи-хлібороби, на південь від них — скіфи-кочовики, між Дніпром та Доном — скіфи царські. Скити-скотарі випасали худобу, перекочовували зі своїми стадами з місця на місце, в залежності від пасовиськ. Скити-хлібороби жили осіло, сіяли пшеницю, просо, ячмінь, коноплі, цибулю, часник. Продукти скотарського та хліборобського господарства вони продавали грецьким колоніям.

Крім сіл, відомі скитські міста-городища, оточені валами. Деякі з них, як от Мотронинське, Пастирське, Немирівське, Більське, відомі з часів кимерійців, були великих розмірів, їх оточували вали та глибокі рови. У скитів було широко розвинене гончарство: вони виробляли прекрасний різноманітний посуд, за зразками грецького. Мали простий глиняний посуд, часто величезного розміру, високий, стрункий, так звані «амфори» — в них зберігали воду, зерно. Був також прекрасний різноманітної форми посуд, прикрашений, за зразком грецького, сценами з грецького побуту, міфології, вкритий блискучою поливою. Скитський посуд, подібно до грецького, виробляли вже на гончарному колі. В ті часи греки виробляли також і металеві речі: залізну зброю, мечі, кинджали, різні стріли для луків, переважно трикутної форми. Скити підтримували торговельні зносини з грецькими колоніями, постачали їм продукти свого господарства і діставали від греків вино, посуд, прикраси, зброю. Таким чином, до скитських степів потрапляли високомистецькі вироби грецької індустрії, вироби з золота, срібла. В них можна відзначити дві групи: одні з них прикрашені сценами з грецького побуту, міфології, другі — сценами з побуту скитів, безперечно зроблені для скитів. Завдяки цим пам'яткам ми можемо яскраво уявити зовнішність, одяг, побут скитів. Серед таких виробів треба згадати мистецькі вази, знайдені в Куль-Обському та Чортомлицькому курганах, у кургані Солоха та інших. Чоловіки носили короткі каптани, підперезані шкіряним поясом, штани, які заправляли в короткі шкіряні чоботи, шапки з повсті. Жінки носили довгі сукні з поясами, на головах гостроверхі шапки з довгими покривалами.

Скити мали антропоморфні вірування, в яких поєднали старі вірування хліборобської трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливами грецької міфології. Скити вірили в позагробне життя. Своїх мерців вони ховали в могилах, при бідних клали горщик з їжею, злиденний інвентар, кам'яні речі. Багатих ховали у глибоких могилах у формі будинку, над ними насипали високі кургани та одягали їх у розкішний одяг, з золотими оздобами, клали коштовну зброю, посуд. Забивали й ховали разом з мерцем жінку, коней. Осередком, серцем царської Скитії був басейн р.Конки, де лежало місто Геррас. Взагалі по берегах Дніпра було надзвичайно багато могил. У 80-х роках XIX ст. Д. І.Самоквасов нараховував до 500 могил, що стояли купами й поодинці, і всі вони, як писав М. І. Ростовцев, являли собою цілість. Завдяки цим могилам ми маємо найкращі пам'ятки скитської доби, в якій грецька культура об'єдналася з місцевою та східними впливами. Проф. П. П. Курінний робить такі важливі висновки щодо скитської культури: поховання скитів, скорчене під курганами, має аналогію з похованням трипільців та кимерійців під курганами, а видатних осіб скити палили на вогні (с. Верем'я та Щербанівка — трипільських часів, Білотрудівка — кимерійських). Обидва обряди переходять до антів і сягають слов'янських дохристиянських часів на Київщині та Чернігівщині. Скити продовжують розробку трипільської міфології в образах фантастичного звіринного стилю і передають її через антослов'ян селу: це образи матері-богині, пастуха Геракла, одноокого циклопа, грифона, культового бика, коня, кабана тощо. Скити користуються всіма формами посуду, виробленого трипільцями. Цікавий «слов'янський» горщик, оздоблений «гребінцевим» орнаментом. Початок його — ямково-гребінцевий стиль, який був провідною формою в трипільській, кимерійській, скитській та анто-слов'янській культурі і є національною формою посуду. Ще виразніше традиційний зв'язок дає наша хата з її піччю. Від Скитії маємо знамениті білі штани й сорочку, чоботи, шпичасту козацьку шапку, перначі, сагайдаки, келепи тощо.

Попередня - Головна - Наступна